Спадщина у Франції для іноземців

Наша компанія Lawyer in Europe допоможе Вам отримати спадщину у Франції без зайвих проблем та переживань. Наші експерти знають усі тонкощі спадкового законодавства Франції та алгоритми зниження податку на спадщину у Франції для іноземних спадкоємців. Ми підходимо до кожної справи індивідуально з огляду на всі нюанси, щоб запропонувати Вам професійні та якісні юридичні рішення.

Спадкове право Франції

Спадкове право Франції регулюється Цивільним кодексом. Згідно зі статтею 720 цього документа, спадок відкривається за адресою останнього проживання покійного.

Для того, щоб претендувати на спадщину з Франції, необхідно дотриматись двох ключових умов:

• Спадкоємець повинен бути живий на момент відкриття спадщини або народитися після цього моменту.
• Спадкоємець не повинен бути позбавлений права на спадщину через статус «негідного». Такий статус надається у разі, якщо спадкоємець вчинив протиправні дії проти спадкодавця і був за це засуджений як виконавець чи співучасник.

Ці правила створюють правову основу, яка захищає процес передачі спадщини у Франції для іноземців та справедливо розподіляє активи.

Система успадкування у Франції включає поняття «спадковий резерв» (la réserve héréditaire) — це частка майна, яка за законом має бути передана найближчим родичам. Лише частина майна, звана «вільною часткою» (quotité disponible), може бути розподілена спадкодавцем на його розсуд. Такий підхід забезпечує баланс між особистими бажаннями спадкодавця та захистом прав сім’ї.

Обов’язкова частка спадщини у Франції розраховується таким чином:

Кількість дітей	Резерв	Вільна частка
1	1/2 спадщини	1/2 спадщини
2	2/3 спадщини	1/3 спадщини
3 і більше	3/4 спадщини	1/4 спадщини

Законне подружжя покійного має право оформити спадщину у Франції, незалежно від того, чи є інші спадкоємці, чи то діти, батьки чи інші родичі. Однак розмір його частки може змінюватись залежно від кількох факторів:

• наявність інших спадкоємців на момент смерті, особливо якщо йдеться про дітей;
• умови, в яких подружжя домовилося щодо свого майна, хай то спільна власність або шлюбний контракт;
• наявність заповіту чи договорів дарування між подружжям.

Якщо між подружжям було укладено угоду про роздільне проживання (séparation de corps) до смерті одного з них, чоловік, який пережив, зберігає право на спадщину, якщо тільки в угоді не зазначено інше. Однак після офіційного розлучення (divorce), колишнє подружжя більше не має права на спадщину один одного, навіть якщо раніше були одружені.

Відповідно до закону про спадщину у Франції, пари, які перебувають у цивільному шлюбі (pacte civil de solidarité) або у вільному союзі, не мають права на спадщину один одного. Закон розглядає їх як третіх осіб, не включаючи до черги спадкоємців, що означає відсутність автоматичних прав на майно покійного, за винятком права на проживання у його житлі. Однак такі особи можуть претендувати на частину спадщини лише у разі наявності заповіту чи договору дарування від померлого.

Заповіт у Франції

У Франції існує можливість передати своє майно через заповіт, але для цього потрібно дотримуватися низки суворих правил. Найбільш популярними формами заповіту у Франції є голографічний (написаний вручну) та автентичний (з нотаріальним посвідченням). Крім того, Франція є стороною Гаазької конвенції, яка регулює правила складання заповітів із 5 жовтня 1961 року.

При наслідуванні за заповітом закон захищає права дітей спадкодавця на обов’язкову частку, включаючи навіть позашлюбних дітей. Розмір цієї частки варіюється залежно від кількості дітей і може становити від половини до трьох чвертей усієї спадщини.

Щодо черговості спадкоємців, то згідно зі статтею 374 Цивільного кодексу Франції, порядок розподілу майна наступний:

• Перша черга — це діти та онуки, причому законодавство не робить відмінностей між біологічними дітьми, дітьми, народженими у шлюбі, усиновленими та дітьми, що народилися від позашлюбних зв’язків.
• Друга черга — батьки, а також брати та сестри покійного, включаючи племінників та племінниць.
• Третя черга — це батьки батьків померлого, а також інші родичі по висхідній лінії.
• Четверта черга — дядьки, тітки, двоюрідні брати та сестри.

Таким чином, французьке законодавство забезпечує захист прав найближчих родичів, але встановлює чітку послідовність, у якій ті чи інші особи можуть претендувати на спадщину.

Як перевірити наявність чи відсутність заповіту?

Якщо заповіт був оформлений у Франції, першим кроком буде звернення до нотаріуса, який займався справами покійного, або до іншого нотаріуса, щоб перевірити Центральний реєстр заповітів. Наприклад, у департаменті Буш-дю-Рон реєстр знаходиться у Венеллі. Також корисно перевірити документи покійного, щоб упевнитись у наявності заповіту.

Якщо заповіт було складено за межами Франції, можна надіслати запит до ARERT (Асоціації Європейських Реєстрів Заповітів). Листи приймаються за адресою: Rue de la Montagne 30-34, 1000 Bruxelles, Belgium, а також можна звернутися електронною поштою: contact@arert.eu. Крім того, важливо також зв’язатися з нотаріусом покійного та перевірити його особисті документи.

Процес одержання спадщини з Франції для іноземців може бути складним, але за допомогою досвідчених юристів його можна значно спростити та прискорити.

Складання заповіту у Франції

У Франції існує кілька типів заповітів, кожен із яких має свої особливості:

• рукописний заповіт, написаний власноруч;
• нотаріальний заповіт, оформлений у присутності нотаріуса;
• таємний заповіт, при якому воля спадкодавця залишається прихованою від усіх до моменту розкриття;
• міжнародний заповіт, який діє на території різних країн та відповідає міжнародним стандартам.

Якщо заповіт було складено у Франції, його застосування регулюється положеннями Цивільного кодексу, й для кожного типу заповіту передбачена своя процедура. Залежно від ситуації, заповіт може бути виконаний у повному обсязі або лише частково. Важливо пам’ятати, що в рамках спадкового права у Франції, якщо у померлого є діти чи чоловік, вони мають право на обов’язкову частку активів. Це означає, що спадкодавець не може вільно розпорядитися всім своїм майном, оскільки частина з нього має бути передана близьким родичам.

У Франції найпопулярнішими формами заповітів є заповіт, що виражає останню волю, та нотаріально завірений заповіт. Якщо необхідно, щоб частину заповіту було оформлено у Польщі, потрібно буде надати його копію польському нотаріусу для подальшого засвідчення.

Оформлення рукописного заповіту

Рукописний заповіт визнається законним, якщо він написаний вручну заповідачем, містить дату та підпис. Хоча заповідач може скласти його самостійно, найкраще звернутися до нотаріуса. Це допоможе переконатися у правильності складеного документа та уникнути помилок, які можуть вплинути на його юридичну силу.

Коли відкривається спадок і заповіт перебуває у Франції, він має бути переданий французькому нотаріусу згідно зі статтею 1007 Цивільного кодексу. Ця вимога стосується всіх рукописних заповітів, незалежно від мови, якою вони написані. Якщо заповіт складено польською мовою, його необхідно перекласти, бажано за допомогою присяжного перекладача, щоб уникнути можливих непорозумінь та неправильних інтерпретацій.

Після того, як заповіт оформлений, він проходить кілька етапів:

• його передають на зберігання нотаріусу;
• заповіт реєструється у податкових органах для обліку оподаткування;
• він також відправляється до Реєстру Високого суду за місцем смерті покійного, згідно зі статтею 1009 Цивільного кодексу;
• залежно від ситуації, основний спадкоємець повинен вступити у права на майно на підставі рішення голови французького суду, який розглядає справу за місцем відкриття спадщини;
• зрештою, конкретні легатарії отримують свої частки спадщини від законних спадкоємців чи загального спадкоємця.

Складання заповіту у формі нотаріального акту

Заповіт у формі нотаріального акту оформлюється нотаріусом за наявності або іншого нотаріуса, або двох свідків. Така форма заповіту вважається надійнішою, ніж рукописна, оскільки нотаріус не лише підтверджує його справжність, а й гарантує його безпеку. Процес оформлення простіший: не потрібно депонування у нотаріуса або подання до судового реєстру, достатньо лише зареєструвати заповіт.

Виконання таємного заповіту

Таємний заповіт — явище досить рідкісне. Він складається із двох етапів. Спочатку заповідач чи його довірена особа готує текст заповіту. Після цього заповідач підписує його (якщо він не може підписати, цей факт фіксується у документі). Потім документ передається нотаріусу, який, отримавши його у запечатаному вигляді, складе офіційний акт про його прийняття у присутності двох свідків.

Таємний заповіт поєднує у собі кілька плюсів: він дає заповідачу захист, схожий з нотаріальними заповітами, зберігає конфіденційність, як у рукописних, і надає повну свободу у складанні. Проте головний мінус у тому, що нотаріус неспроможний підтвердити юридичну силу такого заповіту. Після смерті заповідача таємний заповіт має пройти такі самі процедури, як і рукописний: його необхідно подати до судового реєстру, а також зареєструвати відповідно до вимог Цивільного кодексу Франції.

Виконання міжнародного заповіту

Міжнародний заповіт відповідно до французького законодавства визнається нарівні з іншими видами заповітів та має юридичну силу у країнах, які підписали або які у майбутньому приєднаються до Вашингтонської конвенції від 26.10.73 року.

Заповідач може написати документ самостійно, попросити когось скласти його за нього або записати його за допомогою технічних засобів, висловлюючи свої наміри будь-якою мовою. Після цього, у присутності двох свідків та нотаріуса (або представника французької дипломатичної служби, якщо заповіт складено французом за кордоном), він офіційно підтверджує, що документ є його заповітом. Також він заявляє, що йому відомий зміст цього документа.

Після цього заповідач ставить свій підпис на документі, якщо його ще не було підписано. Далі документ підписують нотаріус та свідки. Нотаріус фіксує дату складання та створює свідоцтво, підтверджуючи, що всі вимоги Вашингтонської конвенції виконані. Слід зазначити, що сама конвенція не встановлює обов’язкових норм щодо зберігання міжнародних заповітів.

Якщо міжнародний заповіт складено у Франції, він може бути зареєстрований у Центральному реєстрі заповітів. Коли настане момент смерті, французький нотаріус буде поводитись з цим заповітом так само як і з будь-яким іншим типом заповіту — рукописним чи таємним. Він забезпечить його зберігання та подальше виконання всіх формальностей.

Обмеження свободи заповіту — примусове успадкування у Франції

Відповідно до французьких законів, частина спадщини (так званий «спадковий резерв») не може бути передана в дар або заповідана будь-кому, крім дітей спадкодавця і, в деяких випадках, його чоловіка, що залишився живим. Скільки вільного майна залишиться, яке можна передати за заповітом, залежить від кількості дітей, які були у покійного. Наприклад:

• якщо одна дитина — їй дістається половина спадщини;
• якщо двоє дітей — третина;
• якщо троє чи більше дітей — чверть.

Прийняття спадщини

Перед тим, як отримати спадщину громадянина Франції, важливо уважно ознайомитися з місцевими юридичними вимогами та податковими правилами, щоб уникнути несподіваних наслідків. У Франції існує три можливі підходи до спадщини, що регулюються статтею 768 Цивільного кодексу:

• Повне прийняття спадщини (Acceptation pure et simple). Спадкоємець приймає все майно, включаючи борги. При цьому він зобов’язується покрити заборгованості покійного в повному обсязі, навіть якщо для цього потрібно буде скористатися своїм власним майном.
• Прийняття спадщини з обмеженнями (Acceptation à concurrence de l’actif net). В такому випадку спадкоємець приймає лише ті борги, які не перевищують вартість успадкованого майна. Якщо борг більший, його доведеться оплачувати із власних коштів спадкоємця.
• Відмова від спадщини у Франції (Renonciation). Спадкоємець може відмовитися від усіх активів. Однак, якщо він є прямим родичем (батьки, діти, бабусі, дідусі), йому може бути пред’явлена вимога покрити витрати на похорон покійного.

Вступ у спадщину у Франції може бути оформлений явним чином або побічно виражений через певні дії. У першому випадку спадкоємець подає нотаріусу офіційну заяву, виконану у простій письмовій формі або засвідчену нотаріусом. У другому випадку його намір прийняти спадок стає очевидним з його поведінки, наприклад, якщо він сплачує страхові внески за нерухомість покійного або отримує орендні платежі за користування цим майном.

Оформити заяву про прийняття спадщини з обмовкою про складання опису можна або у довільній формі, або через спеціальний бланк. Якщо спадкова справа почалася до листопада 2017 року, така заява надсилається до Суду великої інстанції (Tribunal de Grande Instance) за останнім місцем проживання померлого. З проведенням реформи законодавства, починаючи з листопада 2017 року, спадкоємці отримали можливість подавати таку заяву прямо нотаріусу, що зробило процедуру гнучкішою та зручнішою, скорочуючи необхідність звернення до судових інстанцій.

Відповідно до місцевого законодавства, термін набуття спадщини у Франції становить чотири місяці з моменту відкриття спадкової справи. За цей період спадкоємець повинен висловити своє рішення — прийняти майно чи оформити відмову від спадщини у Франції. Якщо після закінчення цього періоду спадкоємець не подав заяву, право вимагати від нього остаточного вибору набувають:

• кредитори спадкодавця;
• інші особи, які претендують на спадщину;
• представники державних структур.

Якщо до спадкоємця надходить офіційна вимога від зацікавлених осіб, він зобов’язаний протягом двох місяців визначитися зі своїм рішенням — прийняти спадок або відмовитися від нього. Інакше буде автоматично вважатись, що він прийняв спадок у повному обсязі та без будь-яких умов.

Однак, якщо така вимога не надходила, у спадкоємця залишається десять років на роздуми. Якщо цей термін спливає без прийнятого рішення, буде вважатись, що він відмовився від права на спадщину остаточно.

У Франції підтвердження спадкових прав здійснюється виходячи зі свідоцтва про право на спадщину чи нотаріального акту.

Свідоцтво може бути видане, якщо спадок не перевищує 5000 євро, померлий не залишив заповіту, відсутній шлюбний договір між подружжям, спадкоємці згодні з розподілом часток, а також у складі спадщини немає нерухомого майна. Такий документ оформлюється у мерії — за місцем проживання спадкоємця, місцем смерті спадкодавця або його останньою адресою проживання.

Податок на спадщину

У Франції податок на спадкове майно, відомий як droits de succession, розраховується за прогресивною шкалою: чим більша сума активів, що підлягають оподаткуванню, тим вища ставка податку.

З початку 2019 року при отриманні спадщини у Франції від батьків до дітей застосовується наступна система розрахунку ставок:

Вартість майна	Застосовувана ставка
До 8 072 €	5%
Від 8 072 до 12 10 910%	10%
Від 12 109 до 15 932 €	15%
Від 15 932 до 552 324 €	20%
Від 552 324 до 902 838 €	30%
Від 902 838 до 1 805 677 €	40%
Понад 1 805 677 €	45%

Повноваження консульських посадових осіб у сфері спадкування

Роль консульських представників у питаннях спадщини регулюється статтею 35 Консульської конвенції, підписаної 8 грудня 1966 між Радянським Союзом і Францією. Ця конвенція, як і раніше, є актуальною у відносинах між деякими країнами пострадянського простору та Францією, визначаючи, які повноваження консульські співробітники можуть використовувати при передачі спадщини іноземців у Франції.

• Згідно з першою частиною зазначеної статті, влада країни перебування зобов’язана повідомити консульство про смерть громадянина, а також про початок процедури спадкування, якщо спадкоємцем є громадянин тієї держави, який не проживає в країні, де відкрилася спадщина, і не має там представника.
• Відповідно до другої частини статті, консульський представник має право звернутися до влади країни перебування з проханням вжити необхідних заходів для захисту та управління спадковим майном громадянина своєї країни, якщо воно знаходиться на території цієї країни. Також він може повідомити громадянина про вжиті заходи та, за необхідності, особисто чи через свого представника допомогти у їх реалізації.
• Третя частина цього законодавства встановлює, що рухоме майно, що належить до спадщини, а також кошти, отримані від продажу майна (як рухомого, так і нерухомого), можуть бути передані спадкоємцю, який є громадянином держави, що представляється, проживає за межами країни перебування та не призначив представника. Передача здійснюється через консульські установи.

Як оптимізувати податок на спадщину у Франції

У Франції, як і більшості інших країн, існує податок на спадщину (l’impôt sur les successions), який зобов’язані сплачувати навіть ті, хто не є резидентом. Цей податок може бути досить значним і складати десятки тисяч євро. Питання оптимізації оподаткування стає особливо актуальним для тих, хто отримує майно на суму понад 500 тисяч євро. У той час як для нерухомості з нижчою вартістю податок на спадок буде значно нижчим.

У Франції податку на спадщину можуть не сплачувати лише певні члени сім’ї. Для решти варіантів обходу податку не передбачено, крім, хіба що, відмовитися від спадкового майна. Однак, існує низка законних способів мінімізувати цей податок, щоб зробити передачу спадщини більш вигідною для спадкоємців.

• Використати силу сімейних зв’язків

Податок на спадкові активи не стягується у разі передачі спадщини після смерті чоловіка у Франції, а також, якщо вона переходить до партнера за цивільним договором солідарності (PACS). Однак для решти спадкоємців податок варіюється від 5 до 60%, залежно від вартості спадщини й рівня спорідненості з покійним. Разом з тим, брати та сестри, які проживали з померлим протягом останніх п’яти років, не були одружені та були старше 50 років або визнані непрацездатними через хворобу, також звільняються від сплати податку.

Певні групи спадкоємців можуть розраховувати на зниження податку:

Категорія спадкоємців	Сума, звільнена від оподаткування
Чоловік чи дружина померлого	Цілком звільнені від податку на спадщину
Партнер з цивільного шлюбу (PACS)	Цілком звільнені від податку на спадщину
Діти, батьки, бабусі, дідусі, прабабусі та прадіди	100 000 євро
Внуки та правнуки	1 594 євро
Брати та сестри	15 932 євро
Племінники	7 967 євро
Інвалід, який не перебуває у родинних стосунках із покійним	159 325 євро (якщо інвалід — родич, сума вирахування збільшується до 259 325 євро)
Інші особи	1 594 євро

Це означає, що коли батьки передають своє майно дітям, то суму до 100 тис. євро буде звільнено від оподаткування, і податок на спадок не стягується із цієї частини вартості.

• Опинитися у виняткових ситуаціях

Існують категорії людей, які можуть уникнути сплати податку на спадщину, якщо вони потрапляють в особливі обставини. Наприклад, ті, хто втратив близьких внаслідок війн чи терористичних актів, чи службовці, такі як військові, пожежники, поліцейські та митники, які загинули під час виконання своїх обов’язків, можуть розраховувати на звільнення від податку. Також податок не стягуватиметься, якщо успадковується нерухомість, визнана історичною пам’яткою, а сільськогосподарські землі та лісові угіддя підлягають лише частковому оподаткуванню.

• Поділ прав на майно

Ще з епохи Наполеона Цивільний кодекс Франції запроваджує концепцію поділу прав власності на два типи:

• Право на використання майна, що включає можливість отримання доходу від нього (так званий узуфрукт), і може бути як довічний, так і обмеженим за часом.
• Право розпоряджатися власністю, яке також називається «голим правом» або «номінальною власністю», при цьому власник не має права на прибуток від майна, але може розпоряджатися ним. Такий підхід дозволяє суттєво зменшити податок на спадок — до 40-50%, оскільки податок береться лише з частки голого права власності.

Наприклад, якщо батько передає своєму спадкоємцю нерухомість, залишивши за собою право лише на «голе» право власності (без права на дохід від майна) вартістю 260 тис. євро у віці 59 років податок становитиме 4 194 євро. Однак, якщо цей процес відкласти до 62 років, податок вже зросте до 9 394 євро. Чим раніше батьки приймають рішення про поділ прав на майно, тим менша сума, яку потім доведеться сплатити дітям. Після смерті батька спадкоємець автоматично отримує право на користування (узуфрукт), відновлюючи повне право власності, при цьому не несучи додаткових податкових витрат.

Механізм дарування «голого» права власності (donation de nue-propriété) став популярним способом передачі майна від батьків дітям, особливо для оптимізації оподаткування. Такий підхід допомагає значно зменшити податкове навантаження. Коли передається лише номінальне право володіння, податок на дарування залежить не тільки від вартості об’єкта, а й від віку власника. При розрахунку податку на спадщину у Франції для резидентів і нерезидентів використовується спеціальна шкала (ст. 669 Податкового кодексу Франції), яка передбачає, що з віком власника зменшується передбачувана тривалість його життя, що знижує вартість узуфрукта. У результаті чим старший одержувач, то вища сума податку на номінальне право власності, але при цьому вартість самого права на користування значно знижується.

Вік користувача	Вартість узуфрукта (%)
Менш як 21	90 %
Менш як 31	80 %
Менш як 41	70 %
Менш як 51	60 %
Менш як 61	50%
Менш як 71	40%
Менш як 81	30%
Менш як 91	20%
Більш як 91	10%

• Створення SCI (Цивільної компанії з операцій з нерухомістю) та оформлення нерухомості на цю компанію з використанням кредиту

Це — ефективна стратегія для значного скорочення податку на спадщину та дарування. Процес охоплює кілька етапів: спочатку необхідно зареєструвати SCI, потім придбати нерухомість через цю компанію з використанням кредиту, після чого «розчленувати» власність та передати її спадкоємцю. Коли відбувається дарування, сума заборгованості, що залишилася, по кредиту віднімається з вартості часток у SCI, що знижує базу оподаткування.

Приклад: якщо батько у віці 59 років передає в дар нерухомість через SCI, при остаточній заборгованості за кредитом в 50 тис. євро, а частки без права користування оцінюються в 105 тис. євро (50% від 210 тис. євро загальної вартості), податок на таку операцію становитиме лише 250 євро. Це дозволяє суттєво мінімізувати податкові зобов’язання та ефективно передати майно спадкоємцю.

Використання SCI для купівлі нерухомості — це популярний та ефективний спосіб зменшити податкові зобов’язання при отриманні спадщини з Франції. Громадянську компанію можна заснувати лише двома людьми, а максимальна кількість учасників не має обмежень. Цей механізм дозволяє значно зменшити податкову суму, що робить його привабливим для багатьох.

• Застрахувати життя

Страхування життя (assurance-vie) є відмінним способом передачі майна без податку на суму до 152,5 тис. євро, незалежно від того, наскільки близькі відносини між застрахованим і одержувачем. Цей підхід працює за умови, що внески зі страховки було зроблено до 70 років. У разі, якщо сума, що передається бенефіціару, перевищує 902 838 євро (з урахуванням знижки), податок на спадок становитиме 25%. Якщо сума менша, то податок буде на рівні 20%.

• Дарувати майно з інтервалом у 15 років

Кожні 15 років у батьків є шанс передати своїм дітям значну суму без оподаткування. Ця можливість дозволяє їм звільнити від податків до 100 тисяч євро за кожне дарування, а якщо обидва батьки передають активи, ця сума подвоюється. Якщо майно переходить до двох дітей, податкові пільги збільшуються ще більше, що дає можливість передавати до 400 000 євро без додаткових витрат.

Наші юристи та консультанти мають глибоке знання місцевого законодавства та багаторічний досвід у розв’язування питань успадкування з Франції. Ми готові запропонувати Вам всебічну допомогу та взяти на себе всі аспекти, пов’язані з правами та обов’язками спадкоємців, забезпечуючи Вам спокій та впевненість упродовж усього процесу. Наша команда швидко розв’язує будь-які питання, пов’язані зі спадщиною у Франції для нерезидентів, та надасть Вам надійний юридичний супровід на кожному етапі процесу.