Коли володарем спадщини стає держава Німеччина?

Як правило, майно, що залишилося після спадкодавця, успадковується його найближчими родичами. Це відбувається тому, що спадкодавець зазвичай дарує подарунки своїй сім’ї та друзям; набагато рідше він передає своє майно стороннім особам чи іншим організаціям, наприклад фондам.

Навіть за відсутності волевиявлення спадкодавця майно, що залишилося після нього, як правило, переходить до його сім’ї. Однак буває і так, що зрештою успадковує держава, стаючи одночасно спадкоємцем майна.

Звичайно, це виняткова ситуація, але її завжди слід брати до уваги. Тому в сьогоднішній статті ми обговоримо питання про наслідування державою у німецькому праві. Наші міркування будуть ґрунтуватися на Цивільному кодексі Німеччини – Burgerlisches Gesetzbuch, скорочено BGB.

Як і в польському законодавстві, німецьке спадкове право в основному створює два основні способи одержання спадщини, тобто:

• успадкування на підставі заповіту;
• успадкування в силу закону (так зване законне успадкування).

Як відомо, найбільш комфортною є ситуація, коли спадкодавець залишає заповіт. Враховуючи, що це акт останньої волі, саме спадкодавець має ухвалити остаточне рішення про розпорядження власним майном, тому що це майно є справою життя спадкодавця.

На жаль, досить часто з різних причин трапляється, що померлий не встигає залишити заповіт. Особливо це стосується випадків раптової смерті спадкодавця. Така смерть завжди є великою трагедією для сім’ї.

Bürgerliches Gesetzbuch (Цивільний кодекс Німеччини) передбачає, що встановлений законом порядок успадкування застосовується відповідно до законодавства Німеччини про успадкування. BGB визначає конкретні категорії спадкоємців, а саме:

• спадкоємці першої черги (§ 1924 BGB) – нащадки спадкодавця;
• спадкоємці другої черги (§ 1925 BGB) – батьки спадкодавця та їх нащадки;
• спадкоємці третьої черги (§ 1926 BGB) – дідусь і бабуся спадкодавця та їхні нащадки;
• спадкоємці четвертої черги (§ 1928 BGB) – прадіди та прадіди спадкодавця та їх нащадки.

Таким чином, зазначений вище порядок невипадковий — спадкоємець другої черги має право успадковувати лише тоді, коли немає спадкоємця першої черги. Здатність до успадкування, з іншого боку, визначено § 1923 BGB.

У цій частині статті ми нарешті підійшли до суті цієї статті, а саме до відповіді на питання, коли держава стає одержувачем спадщини згідно з німецьким спадковим правом. Відповідь на це питання можна знайти в § 1936 BGB.

Це положення вказує, що якщо:

• спадкодавець не залишив заповіту або договору про спадкування;
• спадкоємців за законом немає;
• всі спадкоємці відмовилися від спадщини (шляхом відмови від неї);

його успадковує федеральна земля, де спадкодавець мав своє останнє відоме місце проживання. З іншого боку, коли спадкодавець помер за кордоном (тобто за межами Німеччини) або його останнє місце проживання не може бути визначено, успадковує федеральний уряд, тобто центральні органи влади Німеччини.

Ці положення підтверджуються тим фактом, що Федеративна Республіка Німеччина залишається федеративною (союзною) державою зі суттєвою автономією земель.

Досвідчений адвокат, який спеціалізується на успадкуванні, не лише надасть будь-яку докладну інформацію про конкретні положення чинного в Німеччині закону про успадкування, а й насамперед зможе провести всебічний аналіз сімейної та правової ситуації заповідача, а також допомогти визначити правильний порядок успадкування. Допомога адвоката також включатиме, серед іншого: переклад іноземних документів як з точки зору мови, так і з точки зору права, представництво інтересів клієнтів перед німецькими органами та державними установами, а також допомогу клієнтам у вирішенні правових питань відповідно до чинного законодавства у Німеччині. Адвокати з “Lawyer in Europe” завдяки багаторічному досвіду, набутому через численні процедури з успадкування в Німеччині, з радістю надаватимуть підтримку своїм клієнтам на всіх етапах справи. Тому, якщо вам потрібна юридична допомога в галузі законодавства про успадкування в Німеччині, запрошуємо Вас звернутися до наших адвокатів!